Лікувальний плазмоферез

При плазмаферезі проводиться видалення певної кількості крові з кровотоку, поділ її на фракції (компоненти), вилучення — з поверненням клітинних компонентів (еритроцитів, лейкоцитів і ін. клітин) в кров’яне русло. Для попередження можливих розладів кровообігу одночасно з видаленням плазми проводиться заповнення обсягу крові збалансованими заміщають розчинами.

Спосіб заміщення, обсяг і склад розчинів, послідовність їх введення вибирають в залежності від кількості видаленої плазми, стану пацієнта, виду захворювання та інших факторів. У порівнянні з іншими методами екстракорпорального очищення крові (гемосорбція, плазмосорбція, гемодіаліз, гемофільтрація), плазмаферез чинить найменший шкідливу дію на клітини крові і добре переноситься хворими. При правильному виборі і кваліфікованому проведенні процедура є ефективним лікувальним методом і знаходить широке застосування в клінічній практиці.

Після сеансу плазмаферезу можна спостерігати значне зниження концентрації патологічних продуктів, однак, уже через кілька годин утримання їх в крові наближається до вихідного рівня. Це говорить про те, що в судинне русло надійшли речовини, що знаходилися до того в міжклітинному просторі і клітинах. Наступні сеанси плазмаферезу сприяють видаленню і цих речовин, що призводить до більш повноцінної санації всієї внутрішнього середовища, враховуючи, що основна частина шкідливих продуктів знаходиться під поза судинних просторах.

При цьому треба враховувати, що в організмі існує динамічна рівновага концентрацій різних речовин у внутрішньоклітинному, позаклітинному (інтерстиціальному) і внутрішньосудинному просторі. Зміна їх вмісту в одному з цих просторів тягне їх перерозподіл в інших. Таким чином, можуть бути видалені з організму тривалий час перебуваючі в ньому шкідливі токсичні компоненти, що надійшли з навколишнього середовища, і природні патологічні метаболіти.

Захворювання шлунково-кишкового тракту:

• хвороба Крона
• неспецифічний виразковий коліт

Захворювання органів дихання:

• бронхіальна астма
• гранулематоз Вегенера
• фіброзуючий альвеоліт
• хронічні пневмонії
• пневмонії при системних захворюваннях

Хвороби серцево-судинної системи:

• ураження серця при алергічних реакціях
• ревматизм
• вірусні міокардити
• постінфарктний синдром
• кардити при захворюваннях сполучної тканини
• кардіоміопатії при аутоімунних захворюваннях і аутоімунних кризах

Захворювання печінки:

• аутоімунний хронічний активний гепатит
• гепатоцеребральна енцефалопатія

Захворювання ендокринної системи:

• цукровий діабет і його ускладнення (ретинопатія, нефропатія, полінейропатія)
• сенсибілізація до інсуліну
• хвороба Адісона

Гінекологічні проблеми:

• передменструальний синдром (ПМС)
• клімактеричний синдром
• підготовка до ЕКО

Захворювання нирок:

• гломерулонефрит
• вовчакові нефрити
• інфекція сечових шляхів і нирок

Системні захворювання сполучної тканини:

• системна червона вовчанка
• ревматоїдний артрит
• системна склеродермія
• дерматоміозит
• змішана сполучнотканинна хвороба

Шкірні аутоімунні хвороби:

• пухирчатка (пемфігус)
• псоріаз
• герпес
• кропив’янка, набряк Квінке
• псоріатична артропатія
• токсикодермія

Алергічні захворювання:

• атопічний дерматит
• фізична алергія (до тепла, холоду, сонячних променів)

Очні захворювання:

• ендокринні офтальмопатії
• увеїти
• псевдотумор (хронічне неспецифічне запалення орбіти)
• діабетична ретинопатія

Захворювання нервової системи:

• алергічний енцефаліт
• повільно поточні вірусні інфекції ЦНС
• розсіяний склероз
• міастенія

Гострі і хронічні іммуноконфліктні стани:

• кризи і відторгнення пересаджених органів
• гостра ішемія трансплантанта
• лікарська непереносимість (сироваткова імунокомплексна хвороба)

Атеросклероз:

• гіперліпідемія, спадкова гіперхолестеринемія
• ішемічна хвороба серця, її ускладнення
• коронаросклероз, нестабільна стенокардія
• дисциркуляторна енцефалопатія

Захворювання судин нижніх кінцівок:

• облітеруючий ендартеріїт

Системні васкуліти:

• алергічні васкуліти шкіри
• геморагічні васкуліти
• кріопротеінемії, гіпергамаглобуленемії
• вузликовий періартеріїт

Абсолютні протипоказання:

• виражені органічні зміни з боку серцево-судинної і нервової системи
• анемія
• гіпопротеїнемія
• вроджені чи набуті порушення гемостазу, тромбоцитопенія
• кровотечі
• загроза викидня або передчасних пологів
• гарячкові стани
• наявність не дренованого гнійного вогнища
• алергічні реакції на компоненти процедури

Відносні протипоказання:

• Відсутність венозного доступу
• Флебіти периферичних вен в стадії загострення

Перед проведенням плазмаферезу необхідно:

Пройти обов’язкове обстеження при первинному зверненні: загальний аналіз крові, визначення кількості тромбоцитів та ретикулоцитів, визначення вмісту загального білка в сироватці крові; визначення білкових фракцій сироватки крові.

При повторних процедурах плазмаферезу визначаються: вміст гемоглобіну та гематокрит; ШОЕ; вміст загального білка в сироватці крові; кількість лейкоцитів; білкові фракції сироватки крові.

Співбесіду з фахівцем, який виконує процедуру плазмаферезу — лікарем-анестезіологом.

Необхідні аналізи, співбесіду і саму процедуру плазмаферезу можна пройти в один день.

Суть методу передбачає елімінацію (видалення) всіх елементів, що містяться у плазмі. Максимально значущий терапевтичний ефект досягається, коли шкідливі речовини сконцентровані саме у рідкій складовій кровотоку.

Як і будь-яка інша лікувальна процедура, плазмаферез вимагає точного дозування кількості об’єму циркулюючої плазми (ОЦП), що забирається. Розрахунок допустимого ОЦП визначається кожному пацієнту індивідуально за спеціальними таблицями з урахуванням вікових характеристик, статевої належності, антропометричних даних.

Залежно від кількості плазми, що видаляється за одну процедуру, виділяють кілька різновидів цього методу:

плазмаферез низькооб’ємний – до 20%;

середньооб’ємний — 20-50%;

високооб’ємний — 50-70%;

плазмообмін (від 70 до 150%);

потужний плазмообмін – понад 150% ОЦП.

Плазмаферез у сучасній медичній практиці використовується як основний чи допоміжний метод. До патологічних станів, за яких процедура є одним з основних компонентів терапії, належать:

• еритромієлоз;
• посттрансфузійна пурпура;
• порушення пігментного обміну – підвищення числа лейкоцитів та тромбоцитів при гемобластозах (неопластичних процесах);
• міастенія Гравіс (важке аутоімунне захворювання, що супроводжується руйнуванням власних рецепторів у поперечносмугастих м’язах);
• серповидно-клітинні порушення будови гемоглобіну;
• генетично обумовлений збій обміну заліза;
• порушення пігментного обміну;
• спадкове збільшення вмісту холестерину;
• отруєння хімікатами та отрутами;
• синдром Гійєна-Барре (полірадікулоневрит);
• масивний розпад еритроцитів у кровотоку;
• хронічні множинні ураження периферичних нервів, що призводять до паралічів та парезів;
• хвороблива та болісна реакція на холод;
• підвищення в’язкості крові, як один із проявів мієломної хвороби (злоякісної пухлини, що з’являється з плазматичних клітин);
• синдром Гудпасчера (аутоімунне захворювання, що руйнує альвеоли легень та ниркові клубочки);
• Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові;
• прискорене утворення тромбів та закупорка дрібних судин;
• тромбоцитопенічна пурпура (один з різновидів нестачі тромбоцитів);
• міоглобінемія.
• хронічні множинні ураження периферичних нервів, що призводять до паралічів та парезів.

• тяжкі форми алергії та псевдоалергічних реакцій;
• аутоімунне ураження мієлінової оболонки нервових волокон головного та спинного мозку;
• псоріаз;
• гострий панкреатит
• ревматоїдний артрит;
• міхурові дерматози;
• системні запалення та руйнування судинних стінок (васкуліти);
• екстракапілярний гломерулонефрит;
• гострий панкреатит;
• бронхіальна астма;
• червоний вовчак;
• тяжка форма сепсису.

Лікувальна дія плазмаферезу ґрунтується на наступних молекулярних механізмах:

1. Кількісне виведення різних біомолекул: парапротеїнів, антитіл, продуктів розпаду, екзотоксинів, неспецифічних ендогенних молекул та ін.
2. Повне або часткове відшкодування компонентів, що відсутні, донорськими.
3. Вплив на структури формених елементів крові мембрани плазмофільтра (деплазмування еритроцитів, зменшення в’язкості рідини, що фільтрується).
4. Допустимий плацебо – ефект, найбільш очікуваний у терапії хронічних захворювань.

У той же час одномоментне виведення з організму більше 30% ОЦП дає стабільне суттєве зниження концентрацій корисних для організму людини білків плазми, факторів, що забезпечують згортання, та імунних антитіл. Відновлення цих показників відбувається протягом тривалого часу (щонайменше 7 днів). При видаленні за один сеанс близько 50% ОЦП, в організмі відсутні резерви для самостійного відновлення та забезпечення нормального функціонального стану органів. Такі стани піддаються корекції за допомогою донорських компонентів. Виведення понад 100% ОЦП не коригується навіть інфузіями альбуміну та донорської плазми, такі стани важко переносяться пацієнтами. Тому процедура плазмообміну проводиться лише в критичних та загрозливих для життя станах.